Світове господарство. Поняття та етапи розвитку світового господарства

11.08.2015

EREPORT.RU
світова економіка
Світове господарство. Поняття та етапи розвитку світового господарства

Світове господарство є складною системою. Вся сукупність національних економік скріплена рухом товарів, послуг і факторів виробництва. На цій основі між країнами виникають міжнародні економічні відносини, тобто господарські відносини між резидентами і нерезидентами.

Поняття і суб’єкти світового господарства

У вітчизняній і зарубіжній літературі існують різні підходи до визначення поняття «світове господарство». Найважливішими з них є:

1) світове господарство – сукупність національних господарств, пов’язаних один з одним системою міжнародного поділу праці. Таке визначення ґрунтується на уявленні про світовому господарстві як суму національних економік;

2) світове господарство – світова система виробничих і фінансових відносин. У такому підході знайшли відображення основні складові частини світового господарства – сфера реального виробництва і сфера обігу;

3) світове господарство – сукупність національно-державних і недержавних структур, а також їх взаємодій на основі міжнародного поділу праці та політичних контактів. У даному трактуванні світове господарство являє собою єдиний економічний простір (мегаэкономику), в якому суб’єктами господарських відносин виступають: національні економіки країн світу; суб’єкти світового бізнесу – транснаціональні корпорації та їх альянси; інститути світового господарства – міжнародні економічні організації.

Національні економіки країн світу – найважливіші суб’єкти світового господарства. У світі налічується понад 180 держав. Серед значної кількості держав з різноманітними показниками економічного розвитку прийнято виділяти різні групи країн, класифіковані по істотним ознаками.

Транснаціональні корпорації (ТНК) – найбільші компанії світу по сфері своєї діяльності є міжнародними, але мають національний капітал у країні базування.

На початок ХХІ століття у світі налічувалося приблизно 70 тис. ТНК і 850 тис. їх філій. Близько 50 тис. материнських компаній розташовано у розвинених країнах. На долю ТНК припадає близько 50% світового виробництва і 2/3 зовнішньої торгівлі світу. Капіталізація кожної з найбільших ТНК світу, що знаходиться в першій десятці, становить кілька сотень мільярдів доларів.

Серед особливостей сучасних ТНК виділяють колосальний розмір ТНК, які представлені гігантськими промислово-фінансовими комплексами з оборотами в кілька мільярдів доларів, а також роль ТНК, яка визначається важливим значенням галузей економіки, де сконцентровані інтереси корпорацій. Це передові наукомісткі галузі обробної промисловості, тісно пов’язані з науково-технічним прогресом: автомобільна, електронна, хімічна, фармацевтична і т. п.

Міжнародні економічні організації – інститути світового господарства, роль яких особливо зросла в останні десятиліття. Більшість міжнародних економічних організацій – недержавні, їх близько 3000. До них належать такі відомі організації, як СОТ. МВФ. ОЕСР і т. п. Інша група організацій – міждержавні, їх близько 400. Серед них ЄС. НАФТА. АСЕАН та ін

Етапи розвитку світового господарства

Світове господарство стало складатися давно. Все почалося з світової торгівлі, яка представляє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу. На найдавніших етапах людської історії цілі народи могли безпосередньо стикатися один з одним. Такі контакти виникали при міграціях, масових бегствах від стихійних лих, при силових розділах територій, обмінах.

Мешканці першого в світі держави (Єгипту) ще 5 тисяч років тому торгували з сусідніми племенами, купуючи у них деревину, метали, худобу в обмін на продукти ремесла і землеробства. Вони також організовували експедиції для господарського освоєння нових земель. В цей же час жили на території Росії племена обмінювалися товарами з сусідніми племенами.

До міжнародної торгівлі товарами стали підключатися торговці послугами. Фінікійські та грецькі купці не тільки торгували по всьому Середземномор’ю товарами, але і надавали послуги по перевезенню вантажів та іноземних пасажирів.

Район Середземномор’я і Чорного моря разом з прилеглими країнами Західної Азії став тим регіоном світу, де ще в глибоку давнину зародилося ядро світового господарства. Поступово до нього приєднувалися інші господарські регіони світу – спочатку Південна Азія, потім Південно-Східна та Східна Азія, Росія, Америка, Австралія і Океанія, райони Тропічної Африки.

Великий внесок у становлення світової торгівлі товарами і послугами внесло активне поширення ринкових відносин, великі географічні відкриття XV – XVII століть, поява в XIX столітті машинної індустрії і сучасних засобів транспорту і зв’язку.

Експедиції Колумба, Васко да Гами, Магеллана, Єрмака розсунули межі світового ринку в багато разів, приєднавши до нього нові регіони. Господарські зв’язки з цими регіонами усталилися після початку масового фабричного виробництва готових виробів у XIX в. спочатку в Західній Європі, а потім у північній Америці, Росії і Японії. Це були прості і дешеві споживчі товари. Їх збуту сприяли пароплави, залізниці, телеграф. У результаті до кінця XIX ст. склався світовий ринок товарів і послуг.

Одночасно в світі посилювалося рух факторів виробництва (капіталу, робочої сили, підприємницьких здібностей, технології). Потоки економічних ресурсів йшли в одному напрямку – з найбільш розвинених країн у менш розвинені. Британський, французький, бельгійський, голландський і німецький капітали були помітним елементом накопичення капіталу в Америці та Росії, емігранти з Європи освоїли простори Північної Америки, Південної Африки, Австралії.

Потім процес переміщення економічних ресурсів став більш комплексним: капітал, підприємницькі здібності і технологію стали не тільки імпортувати, але і експортувати середньорозвинені країни, а в експорті робочої сили активно брали участь і слаборозвинені країни. В результаті міжнародне рух факторів виробництва стає взаємним.

Після того як світова економіка склалася на рубежі XIX-XX століть, вона перетерпіла значні зміни. В процесі еволюції сучасної світової економіки виділяють кілька етапів:

1) кінець ХІХ – до Першої світової війни. Це етап посилення відкритості світової економіки. Сировинна спрямованість світової торгівлі переважала. Однак частка експорту постійно зростала;

2) період між Першою і Другою світовими війнами. Він характеризувався нестабільністю і кризами, що супроводжували розвиток світової економіки. Посилилася тенденція до автаркії національних господарств та протекціонізму, а також до зниження ролі експорту;

3) період 1950-70-х років ХХ століття. Етап характеризується виникненням інтеграційних угруповань (ЄС, РЕВ), йде процес транснаціоналізації, активне переміщення технологій, підприємницьких здібностей і капіталу, відновився світовий ринок позичкового капіталу. На особливу роль у світовому господарстві стали претендувати соціалістичні і держави, що розвиваються.

4) період – 1980-90-ті рр. Розвинені країни переходять в еру постиндустриализация, багато що розвиваються країни долають економічне відставання (Китай і Ніси), колишні соціалістичні країни переходять до ринкової економіки.

5) кінець ХХ – початок ХХІ століття – сучасний етап формування світового господарства. Його відрізняють висока ступінь освоєння географічного простору, формування міжнародних продуктивних сил, посилення економічної взаємодії і взаємозалежності. Вступ світового господарства в новий етап розвитку супроводжується активізацією співпраці між країнами у сфері господарської діяльності.

Показники розвитку світового господарства

Для проведення аналізу економічного стану світового господарства використовується система показників, що характеризують стан і динаміку сучасного світового господарства. Найважливішими з них є:

1) національне багатство країни в цілому і в розрахунку на душу населення. Національне багатство – сукупність накопичених ресурсів країни, зменшену на вартість її фінансових зобов’язань.

Темпи росту світового ВВП, %

У світовій практиці в національне багатство прийнято включати такі елементи, як виробничі активи, невиробничі активи (земля, будинки і використовувані природні ресурси), основні нематеріальні активи (інтелектуальна власність) і фінансові активи (гроші, золото, цінні папери тощо).

2) валовий внутрішній продукт (ВВП) – це ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених на території даної країни за рік – один із найбільш часто вживаних показників світової економіки. ВВП на душу населення – найважливіший показник світової економіки, зазвичай розраховується в доларах США. Темп зростання ВВП також оцінюється як найважливіший показник економічного зростання країни, найчастіше в середньому за рік. Показник 3-4% – нормальний темп економічного зростання країни. Темп зростання ВВП на рівні 6-10% в рік є високим;

3) показники участі країни в міжнародних економічних відносинах. Вони різноманітні. Серед них виділяють такий часто застосовуваний показник, як зовнішньоторговельна квота – процентне відношення суми експорту та імпорту до ВВП. Інший показник – зовнішньоторговельний оборот у розрахунку на душу населення, що розраховується як середній вартісний обсяг експорту країни, що припадає на громадянина даної країни.

Сучасне світове господарство

На початку ХХІ століття світове господарство набуває нову якість, найважливішою формою і одночасно новим етапом інтернаціоналізації господарського життя якого стає глобалізація. За визначенням експертів МВФ, цей феномен являє собою зростаючу економічну взаємозалежність країн усього світу в результаті зростаючого обсягу і різноманіття міжнародних операцій з товарами, послугами і світових потоків капіталу, а також завдяки все більш швидкої і широкої дифузії технологій. Таким чином, глобалізація являє собою процес руху до світового економічного, фінансового, інформаційного та гуманітарного простору, який обумовлює подолання державних бар’єрів на шляху руху інформації, капіталів, товарів, послуг та зростання ролі наднаціональних інститутів регулювання економіки.

Основними рушійними силами процесу глобалізації є поглиблення міжнародного поділу праці та інформаційна революція. Різко зростає ступінь відкритості та взаємозалежності національних господарств. Глобальні економічні процеси стають домінуючими, а центр ваги підприємницької стратегії переміщається з національного на наднаціональний рівень. Національна держава поступово втрачає можливість ефективно використовувати традиційні важелі макроекономічного регулювання (імпортні бар’єри, експортні субсидії, курс національної валюти, ставка рефінансування центрального банку) і змушене орієнтуватися в своїй економічній політиці на світові тенденції.

В даний час логіка еволюції призвела світове господарство від інтернаціоналізації обміну до інтернаціоналізації капіталу і виробництва. В ході конкурентної боротьби між країнами склалася система міжнародного поділу праці, що знаходить своє вираження в стійкому виробництві товарів і послуг в окремих країнах понад внутрішні потреби у розрахунку на міжнародний ринок, і базується на міжнародній спеціалізації та міжнародному кооперуванні.

Іншою важливою тенденцією у розвитку сучасного світового господарства стало економічне зближення і взаємодія країн на регіональному рівні. Міжнародна економічна інтеграція являє собою процес господарського і політичного об’єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв’язків і поділу праці між окремими національними господарствами. Вищою формою міждержавної економічної інтеграції є економічний і валютний союз. Інтеграційні процеси одержали найбільший розвиток у Західній Європі (ЄС) і Північній Америці (Північноамериканська асоціація вільної торгівлі – НАФТА).

Крім інтеграційних об’єднань досить помітне місце в процесах взаємодії у сфері господарської окремих держав займають асоціації країн-виробників і експортерів сировини, вільні економічні зони. Таким чином, світові господарські відносини, що проявляються в інтернаціоналізації виробництва та інтеграції, призвели до посилення взаємозв’язку окремих національних економік, формуванню цілісності світового господарства.

Інші статті розділу «Світова економіка «

Короткий опис статті: господарство Світова економіка. Світове господарство. Поняття та етапи розвитку світового господарства економіка, акції, підприємства, товари, держава, гроші, валюта, господарство, світове, робоча сила, політика, ВВП, долар, класифікація, USA, economy, commodities, fond market

Джерело: Світове господарство. Поняття та етапи розвитку світового господарства

Також ви можете прочитати