Сечокамяна хвороба . Інтернет-видання Новини медицини і фармації

17.08.2015

Автор: C. Turk (chair), T. Knoll (vice-chair), A. Petrik, K. Sarica, A. Skolarikos, M. Straub, C. Seitz

Керівництво Європейської асоціації урологів по уролитиазу (EAU, 2013)

(скорочений виклад)

Guidelines on Urolithiasis

European Association of Urology 2013

1. Введення

Група по складанню рекомендацій Європейської асоціації урологів по сечокам’яної хвороби (СКХ) розробила дані рекомендації, щоб допомогти урологів у веденні хворих з конкрементами, грунтуючись на даних доказової медицини, а також сприяти впровадженню зазначених рекомендацій в клінічну практику. Документ повно і всебічно розкриває більшість аспектів цього захворювання. Незважаючи на наукові і технічні досягнення, велика кількість людей продовжує страждати від МКБ. Робоча група брала до уваги різний ступінь доступності медичного забезпечення в регіонах.

2. Класифікація каменів

Конкременти можна класифікувати за такими критеріями: розмір, локалізація, рентгенологічні характеристики, етіологія, мінералогічний склад і ступінь ризику повторного каменеутворення.

2.1. Розмір каменів

Як правило, розмір конкременту позначається в міліметрах, зазначенням 1 або 2 вимірювань. Також конкременти можна підрозділити на групи розміром 20 мм.

2.2. Локалізація конкременту

Конкременти можна класифікувати відповідно до анатомічної локалізації: у верхній, середній або нижній чашечці; в нирковій мисці; у верхньому, середньому чи дистальному відділі сечоводу і сечовому міхурі.

2.3. Рентгенологічні характеристики

Камені можна класифікувати відповідно до їх зображенням на оглядовому знімку органів сечової системи (табл. 3), яке залежить від їх мінерального складу. При проведенні комп’ютерної томографії (КТ) без контрастування для класифікації можна використовувати шкалу одиниць Хаунсфілда, оскільки КТ представляє інформацію про щільність конкременту і його структурі, що безпосередньо впливає на вибір тактики лікування.

2.4. Етіологія формування каменів

Конкременти можна поділити на ті, що утворилися внаслідок інфекції (інфекційні), і ті, які не були викликані інфекцією (неінфекційні), а також конкременти, що виникли внаслідок генетичних порушень, і конкременти, що утворилися як побічне явище при прийомі ліків (лікарські).

Класифікація конкрементів на основі їх етіології

Неінфекційні конкременти:

оксалат кальцію;

фосфат кальцію (включаючи брушит і апатит);

сечова кислота.

Інфекційні конкременти:

фосфат магнію амонію;

апатит;

урат амонію.

Генетичні причини:

цистин;

ксантин;

2,8-дигидроксиаденин.

Лікарські конкременти.

2.5. Мінералогічний склад каменів

Важливим чинником утворення конкрементів є обмін речовин, тому для виключення будь-яких порушень необхідно провести оцінку метаболізму. Крім того, правильний аналіз конкременту у відношенні яких-небудь порушень обміну речовин служить основою для прийняття подальших рішень щодо діагностики та лікування. Найчастіше конкременти складаються з різних речовин. Клінічно найбільш значущі речовини та їхні мінеральні складові перераховані в табл. 4.

2.6. Групи ризику каменеутворення

Ступінь ризику каменеутворення представляє особливий інтерес, оскільки визначає не тільки ймовірність рецидиву або зростання конкрементів, але і необхідність медикаментозного лікування.

Приблизно у 50% хворих з рецидивуючим перебігом МКБ протягом усього життя спостерігається лише 1 рецидив каменеутворення. Велика кількість рецидивів зазначається у трохи більше 10 % всіх випадків МКБ. Ступінь ризику повторного каменеутворення визначається видом конкременту і тяжкістю захворювання.

Високий ризик каменеутворення

розвиток МКБ в ранньому віці (особливо у дітей і підлітків);

сімейний анамнез МКБ;

брушит у складі конкрементів (СаНРО4 • 2Н2);

сечова кислота і урат у складі конкрементів;

інфекційні конкременти;

єдина нирка (сама по собі єдина нирка не володіє підвищеним ризиком повторного каменеутворення, проте профілактика можливого рецидиву при цьому має велике значення).

Захворювання, пов’язані з розвитком МКБ:

гіперпаратиреоїдизм;

нефрокальциноз (ПК);

гастроінтестинальні захворювання (еюноилеальный обхідний анастомоз, резекція кишечника, хвороба Крона, мальабсорбція, кишкова гіпер-оксалурія після відведення сечі);

саркоїдоз.

Генетичні причини МКБ:

цистинурія (тип А, В і АВ);

первинна гипероксалурия (ПГ);

нирковий тубулярний ацидоз (ПТА) тип І;

2,8-дигидроксиаденин;

синдром Леша — Нихена;

дивертикул чашечки, кіста чашечки;

стриктура сечоводу;

міхурово-мочеточниково-нирковий рефлюкс;

підковоподібна нирка;

уретероцеле.

3. Діагностика

3.1. Діагностична візуалізація

У пацієнтів з конкрементами в нирках зазвичай присутні біль у попереку, блювота, іноді лихоманка, але перебіг захворювання може бути безсимптомним. Стандартне обстеження включає детальне вивчення історії хвороби і лікарський огляд.

В якості первинної процедури слід призначати ультразвукове дослідження (УЗД), так як воно безпечно (не використовується радіоактивне випромінювання), відтворено і є недорогим методом виявлення конкрементів. УЗД дозволяє виявити конкременти в чашечках, балії, мисково-мочеточниковом і міхурово-мочеточниковом сегментах, а також діагностувати розширення верхніх сечовивідних шляхів. При діагностиці ниркових конкрементів розміром > 5 мм чутливість УЗД становить 96 %, а спе-цифичность — майже 100 %. При діагностиці всіх конкрементів (будь-якої локалізації) чутливість і специфічність УЗД виявляються нижче — 78 і 31 % відповідно.

Чутливість і специфічність оглядового знімка органів сечової системи складають 44-77 і 80-88 % відповідно. Не слід призначати оглядовий знімок, якщо планується проведення КТ без контрастування. Тим не менш оглядовий знімок може бути корисний для диференціації рентгеннегативних та рентгенконтрастних конкрементів і для їх зіставлення під час подальшого спостереження.

3.2. Лабораторна діагностика

Всім пацієнтам з невідкладними проявами МКБ поряд з методиками візуалізації необхідно призначати скорочений біохімічне дослідження сечі і крові. На даному етапі рекомендації однакові для пацієнтів групи як низького, так і високого ризику.

3.2.1. Основні планові аналізи у неекстрених хворих з СКХ

Біохімічні дослідження призначаються всім пацієнтам з МКБ практично в однаковому обсязі. Однак неекстрених пацієнтам можна не проводити дослідження на натрій, калій, СРБ та коагулограму. Більш ретельному обстеженню слід піддавати тільки пацієнтів з високим ризиком повторного каменеутворення. Специфічна оцінка метаболізму з урахуванням складу конкрементів розглядається в розд. 11.

найпростішим способом поставити правильний діагноз вважається аналіз відійшов конкременту з допомогою достовірного аналітичного методу (розд. 2.5). На підставі його мінералогічного складу можна визначити можливі порушення обміну речовин. До достовірним аналітичним методам ставляться інфрачервона спектроскопія і дифракція рентгенівських променів.

4. Лікування пацієнта з нирковою колькою

4.1. Ниркова коліка

4.1.1. Купірування болю

Перший етап лікування при нирковій коліці — купірування болю.

Клінічні дослідження однозначно продемонстрували, що нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (наприклад, диклофенак) ефективно блокують біль у пацієнтів з нирковою колькою. Ці препарати при нирковій коліці значно ефективніше опіатів, і у пацієнтів, які приймають НПЗП, досягається більше зниження болю і рідше потрібно подальша аналгезія в найкоротші терміни.

Якщо все ж призначається опіат, рекомендується не зупиняти вибір на петидине у зв’язку з тим, що опіати, і особливо петидин, частіше викликають блювоту порівняно з НПЗП і частіше вимагають продовження аналгезії.

4.1.3. Рекомендації щодо знеболювання при нирковій коліці

Короткий опис статті: фосфат магнію
Керівництво Європейської асоціації урологів по уролитиазу (EAU, 2013)
(скорочений виклад)

Guidelines on Urolithiasis
European Associ…

Джерело: Сечокам’яна хвороба | Інтернет-видання «Новини медицини і фармації»

Також ви можете прочитати