Планування спадковості в управлінні активами фермерського господарства

16.09.2015

ПЛАНУВАННЯ СПАДКОВОСТІ В УПРАВЛІННІ АКТИВАМИ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Шановні власники фермерських господарств, Ви доклали великі зусилля і зробили неймовірні кроки на шляху побудови Вашого фермерського господарства, Вашого власного справи. Рано чи пізно настане той момент, коли Вам доведеться задуматися про те, наскільки це важко чи легко, передати своє фермерське господарство, свій власний бізнес в інші руки, то чи родичу (дружині, чоловіку, дітям, онукам), то другові чи знайомому.

В цьому випадку Вам доведеться планувати процес передачі власного фермерського господарства в спадщину, що потребує звернення до нотаріуса. Саме такий процес і є планування спадковості в управлінні активами фермерського господарства.

Актуальність теми планування спадковості в управлінні активами фермерського господарства обумовлена також тим, що в даний час Земельним кодексом України встановлено мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення, до яких також належать землі фермерських господарств. Посвідчити у нотаріуса договір купівлі-продажу, дарування, міни зазначеної земельної ділянки неможливо. Нотаріус Вам відмовить у посвідченні такого договору.

Так, мораторій на відчуження сільськогосподарських земель, який встановлений пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачає, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання):

· земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

· земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства;

· земельних часток (паїв).

Однак, земельні ділянки, на які поширюється мораторій, можуть передаватися у спадок, що відбувається з участю нотаріуса, також такі земельні ділянки можуть бути вилучені для суспільних потреб, а також підлягають обміну на іншу земельну ділянку відповідно до закону. Договір міни таких земельних ділянок також засвідчує нотаріус.

Отже, у зв’язку з тим, що землі фермерського господарства, на які поширюється мораторій, не можуть бути відчужені їх власником, але можуть бути передані у спадок, питання планування спадковості в управлінні активами фермерського господарства є досить актуальним в наш час.

Матеріал, викладений у цій статті, може стати у пригоді власникам фермерських господарств, які планують передачу свого бізнесу наступному поколінню або залишення спадщини своїм родичам, або можливо сам власник фермерського господарства або його близькі стануть спадкоємцями і їм необхідно буде звертатися до нотаріуса і оформляти спадщину на себе.

Перш за все, зазначимо, що порядок успадкування фермерського господарства регулюється наступними актами чинного законодавства України: Цивільним кодексом України; Земельним кодексом України; Законом України «Про фермерське господарство; Законом України «Про нотаріат»; Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р.; Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних розмірів земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується» від 10.12.2003 р.

Частина 1 статті 23 Закону України « Про фермерське господарство » передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Ця стаття містить відсилочну норму, яка встановлює, що спадкування здійснюється відповідно до закону. Таким законом, який містить спеціальні норми та регулює відносини у сфері спадкування, є Цивільний кодекс України, який набрав чинності 1 січня 2004 року. Так, Книга шоста Цивільного кодексу називається: «Спадкове право» регулює відносини у сфері спадкування. У цій Книзі докладно врегульовані питання спадкування, міститься багато новел і нових положень про спадкування порівняно зі старим цивільним кодексом, який діяв ще з радянських часів.

Зупинимося на основних положеннях Цивільного кодексу України, що стосуються спадкування.

Спадкування можливе за заповітом, яке засвідчує нотаріус, або за законом, але також з обов’язковою участю в цьому процесі нотаріуса. Спадкування за заповітом здійснюється шляхом складання заповіту, тобто документа, в якому вказується, кому і яке майно переходить після смерті особи. Заповіт, зокрема, може засвідчувати нотаріус. Взагалі, заповіт слід розглядати як можливість, якими може скористатися особа, і рас порядиться своєю власністю ще за життя на випадок смерті, засвідчивши у нотаріуса заповіт.

Особа складає заповіт на свій розсуд, визначає частки у спадщині або взагалі може позбавити спадщини певних спадкоємців. Про таких формулюваннях змісту заповіту, заповідачеві розповідає нотаріус. Нотаріус посвідчує заповіт, написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з його слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що нотаріус зазначає перед підписом заповідача.

Заповідати у нотаріуса особа може все своє майно або частину майна, про що нотаріус пояснює заповідачеві, наприклад, вказати в заповіті якесь конкретне майно, стосовно якої складено заповіт, наприклад, земельна ділянка, будинок, автомобіль і т. п.

Важливо те, що при складанні заповіту, нотаріус не вимагає від заповідача жодних правовстановлюючих документів на майно, яке заповідається. Проте, нотаріус радить у заповіті конкретно і чітко визначити та описати майно, яке буде передано у спадщину (вказати адресу, характеристики майна (площа, цільове призначення, якщо мова йде про земельну ділянку тощо). Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству.

Якщо ж особа вирішила написати заповіт, воно може це зробити і посвідчити заповіт у приватного, так і державного нотаріуса. Законодавством встановлені загальні вимоги до форми заповіту, який засвідчує нотаріус. По-перше, посвідчити заповіт у нотаріуса може особа з повною цивільною дієздатністю (повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років). По-друге, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням нотаріусом місця і часу його складання, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем, посвідчення заповіту у нотаріуса через представників не допускається. Якщо особа не може особисто підписати заповіт у зв’язку з хворобою або фізичною вадою, за її дорученням заповіт у її присутності підписує інша особа. Відповідно підпис зазначеної особи засвідчується нотаріусом із зазначенням причин, з яких заповіт не може бути підписаний особисто спадкодавцем. Такий заповіт має бути посвідчений нотаріусом не менше ніж при двох свідках. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Крім того, заповіт має бути складений нотаріусом так, щоб розпорядження спадкодавця не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини. І так, щоб нотаріус, який буде оформляти спадщину, не мав проблем з видачею спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину.

Якщо ж особа має намір скласти заповіт, але сам не може з’явитися до нотаріуса у зв’язку з важким фізичним станом, він може запросити нотаріуса додому і скласти заповіт на дому, про що нотаріус зобов’язаний вказати у заповіті. У цьому випадку нотаріус здійснює виїзд і вчиняє нотаріальну дію поза приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса.

Зазначимо, що стаття 1249 Цивільного кодексу України передбачає можливість складання секретного заповіту. Секретним є заповіт, який засвідчує нотаріус без ознайомлення з його змістом. Нотаріус повинен роз’яснювати заповідачу, що текст заповіту має бути викладений таким чином, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини. Секретний заповіт подається нотаріусу особою, що його склала, у запечатаному конверті. На конверті має бути особистий підпис заповідача. Якщо підпис на конверті проставлений заповідачем не в присутності нотаріуса, заповідач повинен особисто підтвердити, що підпис на конверті зроблений ним.

Нотаріус ставить на конверті, у якому знаходиться секретний заповіт, посвідчувальний напис про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, скріплює його печаткою і в присутності заповідача нотаріус поміщає його в інший конверт та опечатує. На конверті зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, дата народження заповідача і дата прийняття на зберігання цього заповіту.

Про прийняття секретного заповіту на зберігання нотаріус може видати заповідачу за його бажанням відповідне свідоцтво. Секретний заповіт нотаріус приймає на зберігання без складання опису. Нотаріус, у якого зберігається секретний заповіт, у разі одержання повідомлення про відкриття спадщини та подання свідоцтва про смерть заповідача, призначає день оголошення змісту заповіту.

Про день та час оголошення змісту заповіту нотаріус повідомляє членів сім’ї та родичів спадкодавця, якщо їх місце проживання відоме, або робить про це повідомлення в засобах масової інформації.

Нотаріус у присутності заінтересованих осіб та двох свідків відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст.

Про оголошення заповіту нотаріус складає протокол, який підписують нотаріус та свідки.

У протоколі зазначаються: дата, час та місце складання протоколу про оголошення секретного заповіту; дата посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту; прізвище, ім’я, по батькові осіб, присутніх при оголошенні, у тому числі свідків; відомості про повідомлення осіб, які не з’явились на оголошення секретного заповіту, або відомості про повідомлення в засобах масової інформації; стан заповіту (наприклад, наявність закреслених місць, поправок або інших недоліків); стан конверта, у якому знаходився заповіт, а також відтворюється весь текст заповіту. Якщо неможливо визначити справжню волю спадкодавця, нотаріус у протоколі відтворює истолкованный спадкоємцями текст заповіту та відомості про досягнення (чи недосягнення) між спадкоємцями згоди щодо тлумачення тексту заповіту. У тексті протоколу нотаріус відображає попередження свідків про відповідальність за шкоду, заподіяну ними внаслідок розголошення відомостей, що стали їм відомі у зв’язку з оголошенням секретного заповіту. У протоколі можуть бути зазначені й інші істотні обставини оголошення заповіту.

Секретний заповіт після його оголошення залишається в справах державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса). Якщо заінтересована особа, належним чином повідомлена про день оголошення секретного заповіту, на оголошення не з’явиться, нотаріус оголошує зміст секретного заповіту тим особам, які з’явилися. У разі з’явлення заінтересованої особи після оголошення заповіту нотаріус ознайомлює її з протоколом оголошення секретного заповіту, про що робить відповідну відмітку, яка підписується також цією особою.

Якщо з тексту секретного заповіту неможливо визначити справжню волю заповідача щодо розпорядження майном після його смерті, нотаріус роз’яснює заінтересованим особам їх право на тлумачення змісту заповіту. Якщо згоди щодо тлумачення змісту секретного заповіту не досягнуто, нотаріус роз’яснює цим особам їх право на звернення до суду.

Нотаріус може видати оригінал секретного заповіту лише за письмовою вимогою суду. В такому випадку нотаріус залишає у своїх справах фотокопію цього заповіту. Нотаріус, який посвідчив заповіт, в тому числі таємне, записує його в алфавітну книгу обліку заповітів.

Зауважимо, що заповідач має право на скасування або зміна заповіту. Так, заповідач у будь-який час може скасувати заповіт і в будь-який час скласти новий заповіт, який засвідчить нотаріус. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав у нотаріуса перед ним. Також заповідач має право у будь-який час внести зміни в заповіт, який повинен засвідчити нотаріус.

У разі одержання заяви про скасування секретного заповіту, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченим, нотаріус повертає заповідачу підписаний ним конверт, у якому міститься секретний заповіт, та робить відмітку про скасування заповіту в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів. Якщо заповідач подасть примірник свідоцтва про прийняття на зберігання секретного заповіту, нотаріус проставляє на ньому відмітку про повернення конверта, в якому міститься секретний заповіт, і долучає зазначене свідоцтво до заяви заповідача про скасування секретного заповіту.

Важливо те, що у спадкуванні за заповітом існує поняття таємниці заповіту. У цьому випадку, нотаріус, який посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складання, змісту, скасування або зміни заповіту, про що попереджає нотаріус.

Відомості про заповіти підлягають обов’язковій реєстрації в Спадковому реєстрі. При внесенні відомостей до Спадкового реєстру нотаріус обов’язково зазначає вид посвідченого заповіту (секретний, заповіт подружжя).

Часто на практиці зустрічаються випадки, коли заповіт є недійсним. Заповіт, складений особою, яка не мала права це робити, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (абсолютно недійсним). За позовом зацікавленої особи, яким найчастіше виступає зацікавлений спадкоємець, який не зазначений у заповіті, суд може визнати недійсним заповіт, посвідчений нотаріусом, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, наприклад, заповіт було складено під впливом фізичного або психологічного насильства.

Розглянемо питання і процедуру здійснення права на спадкування. Так, спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він мешкав разом із спадкодавцем. Для того, щоб встановити факт сумісного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, нотаріус за місцем відкриття спадщини перевіряє в паспорті відмітку про реєстрацію проживання спадкоємця та встановлює місце реєстрації проживання померлого. З моменту, як спадкоємець подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини або фактично прийняв її, успадковане майно належить спадкоємцю, він має право користуватися, управляти майном, але слід враховувати, що доки він не отримає на це майно свідоцтва про право на спадщину, яке видає нотаріус, він не може ним розпоряджатися.

Важливо те, що для спадкоємців, які на момент відкриття спадщини не проживали разом зі спадкодавцем, законом встановлено строк для прийняття спадщини, який складає шість місяців і починається з моменту відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця.

Таким чином, для того, щоб прийняти спадщину, спадкоємець повинен звернутися з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. В даний час з такою заявою можна звернутися як до приватного, так і державного нотаріуса, і відповідно свідоцтво про право на спадщину видає як приватний, так і державний нотаріус, який оформляє спадщину.

Що стосується безпосередньо успадкування фермерського господарства, то як зазначалося вище, воно здійснюється відповідно до закону. Законодавство не встановлює заборони щодо можливості заповідати фермерське господарство своїм родичам, а точніше потрібно говорити про частку у фермерському господарстві.

Правовідносини по спадкуванню частки у фермерському господарстві аналогічні припинення членства у фермерському господарстві за іншими підставами. Відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства в разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

Для спадкоємців у цій ситуації можливі два варіанти. як реалізувати своє право на спадщину.

перший Варіант передбачає, що спадкоємець (спадкоємці) за згодою інших членів господарства стає членом господарства і набуває в повному обсязі права на майно господарства. При цьому слід зазначити, що право на участь у фермерському господарстві не успадковується. Оскільки відповідно до статті 1219 Цивільного кодексу України право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами, не успадковується. Тобто, в даному випадку мова йде про спадкування права на частку у фермерському господарстві.

другий Варіант передбачає, що спадкоємець (спадкоємці) виділяють їх господарства частку майна фермерського господарства, успадковану ними. Така частка зазвичай оцінюється і виділяється у грошовому еквіваленті. У разі виникнення спору щодо складу і вартості майна, яке виділяється спадкоємцю, це питання може бути вирішено судом за позовом однієї зі сторін.

Отже, після видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину особа-спадкоємець повинен звернутися до фермерське господарство з заявою про прийняття в члени фермерського господарства з передачею прав спадкоємця спадкодавця на частку в майні фермерського господарства (при першому варіанті) або із заявою про виділення частки із майна фермерського господарства (при другому варіанті). Зокрема, справжність підпису особи на такій заяві, за його бажанням може бути засвідчена нотаріусом.

Короткий опис статті: фермерські господарства україни Планування спадковості в управлінні активами фермерського господарства Приватний нотаріус Київ, нотаріус субота, нотаріус виїзд, нотаріус без вихідних, приватний нотаріус Київ Солом’янська площа, консультація нотаріуса, послуги нотаріуса, нотаріус Київ субота, нотаріус Франчук, хороший нотаріус, нотаріус не дорого

Джерело: Планування спадковості в управлінні активами фермерського господарства

Також ви можете прочитати